В Україні потрібно запровадити програму підтримки для переходу з військової служби до цивільного життя, під час якого військові та вже звільнені зі служби будуть отримувати якісні й актуальні послуги від держави. Про це йшлося на презентації дослідження від "Принципу" “Перехід від військової служби до цивільного життя: контексти, досвіди, рішення”.
Подію відвідали понад 150 запрошених гостей, серед яких були військовослужбовці та ветерани, медіа, іноземні партнери та представники органів влади.
На заході також відбулась панельна дискусія, у якій взяли участь Міністр освіти і науки Оксен Лісовий, заступниця Міністра у справах ветеранів Юлія Кірілова, заступниця Міністра оборони Катерина Черногоренко, начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва ГШ ЗСУ Олександр Кутков, начальник управління з питань реалізації соціальних гарантій Головного управління соціальної підтримки МОУ Ярослав Калініченко. Модерував обговорення військовослужбовець і співзасновник "Принципу" Масі Найєм.
Наші аналітики наголошують на тому, що важливим завданням переходу в Україні є управління людським капіталом в Силах безпеки та оборони. Держава має вчасно фіксувати досвід і збирати дані, щоб якісно комплектувати запас, та знати, які саме потреби будуть у людей, які вирішать залишити службу.
"В Україні переважна більшість звільнених зі служби потрапить в резерв, тобто не припинить свою військову карʼєру назавжди. З чинним станом обліку людей в армії ми неготові до найближчого переходу. Ці дані впливають на те, наскільки людина зможе ефективно реалізувати свою карʼєру у війську надалі, що прямо впливає на нашу обороноздатність”, — зазначила Любов Галан, голова “Принципу” та співавторка дослідження.
Якою має бути підтримка під час переходу та кому її мають надавати?
Аналітики “Принципу” розповіли, що перехід починається ще на етапі служби й звершується вже після звільнення. Тривалість такого переходу залежить від виду служби, її тривалості, участі у бойових діях та причини звільнення. Він може тривати від 6 місяців до 1 року – до звільнення, і від 6 місяців до 1 року – після звільнення. Автори звіту наголошують, що учасниками переходу є не лише ветерани (ті, хто мають бойовий досвід), а загалом усі військовослужбовці.
До звільнення зі служби держава має:
- зафіксувати весь досвід служби, яку пройшла людина;
- якісно поінформувати, де і як отримати усі належні послуги, при звільненні (грошову допомогу, оформлення документів, пільги тощо);
- надати соцзабезпечення, карʼєрне консультування, за потреби – індивідуальний супровід.
Після звільнення зі служби:
- поніформувати, де та як отримати всі послуги у сферах медицини, праці, освіти, карʼєри тощо;
- надати соцзабезпечення та індивідуальний супровід;
- поінформувати про зарахування до резерву.
На думку аналітиків, надавати такий супровід під час переходу повинні відповідальні підрозділи військових частин, зокрема, служби супроводу, соціальні працівники в ТЦК та СП, а також органи місцевого самоврядування, надавачі послуг сфери зайнятості, системи охорони здоровʼя, соцзахисту та інші.
Потреби, які військові мають при звільненні зі служби
“Принцип” провів 28 глибинних інтервʼю та опитав 631 особу методом анкетування. До вибірки увійшли: військові, які продовжують службу в різних формах (мобілізовані, добровольці, за контрактом); вже звільнені зі служби у різний період (АТО/ООС, повномасштабна війна); ті, хто вже мав досвід переходу.
- 52,3% вказали потребу у вигляді допомоги з лікуванням
- 41,9% – розвиток/відкриття власної справи
- 40,3% – тимчасова фінансова підтримка протягом певного періоду
З тих опитаних, хто вже звільнився зі служби й мав досвід переходу, 12,1% зазначили, що не отримали жодної підтримки з боку держави, психологічну підтримку отримали 6%, юридичну – 2,5%, тимчасову фінансову – 13,2%, лікування та реабілітацію – 14,5, працевлаштування – 1,9%.
Аналітики “Принцип” підготували для органів влади рекомендації, з яких держава може розпочати роботу над програмою підтримки для переходу. Вони стосуються як внесення змін до законів, так і поліпшення механізмів втілення переходу. Зокрема, це вимагає від відповідальних органів поліпшити аналіз даних, власне сам механізм обліку військовослужбовців, інструменти комунікації між військовими частинами, ТЦК та СП й військовими та звільненими у запас.
Це дослідження проводилося в рамках проєкту «Комплексний підхід до реінтеграції ветеранів в Україні», який реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Зміст цієї публікації є винятковою відповідальністю Правозахисного центру «Принцип» і не обов’язково відображає погляди Королівства Нідерландів.